“Подорож - це не відстань між точками на мапі, а відстань між тим, ким ти був і ким став”.

Ми звикли вимірювати подорожі кілометрами. Дивитися на мапу, рахувати години у дорозі, ставити позначки, де побували. Але справжня відстань у мандрівці - не географічна. Вона - у змінах нашого внутрішнього стану. 

Під час  поїздки ми завжди трохи не схожі на себе. Залишаємося наодинці зі своїми страхами, поспіхом, очікуваннями. Навіть, якщо їдемо лише на кілька днів - зміни однаково відбуваються всередині нас.

У дорозі ми рідше ховаємося за звичними масками, адже тут немає знайомого кола людей, немає ролей і сценаріїв повсякденного життя. Є лише ми, новий простір і тиша між ними. Саме у цій тиші починають з'являтися питання, на які вдома не вистачало часу: Що для мене важливо? Чи вірне рішення я прийняв? Чого я дійсно хочу?

Нові міста та локації не змінюють нас навмисно і не намагаються навчити мудрості. Вони просто створюють умови, у яких ми можемо змінюватися. Коли ми йдемо незнайомою вулицею, замовляємо каву іншою мовою, губимося і знаходимо шлях - ми ніби щоразу робимо маленький крок до себе. 

Повертаємося додому ми завжди іншими. Важко пояснити, що саме змінилося у наших думках, у сприйнятті себе і оточуючих. Просто з'являється внутрішній спокій, іноді - смуток, іноді - ясність. Саме цю відстань і варто вимірювати. Не між містами, а між вашими внутрішніми станами. Адже хороші подорожі не закінчуються на вокзалі чи в аеропорту - вони надалі тривають всередині нас. 

Звісно увесь цей допис абсолютно не актуальний у випадку, якщо ви наважилися подорожувати з дітьми. Забудьте про тишу, роздуми чи зміну внутрішнього стану. У даному випадку важливо, щоб усі повернулися додому здорові, веселі, а у вашій аптечці ще залишилося достатньо заспокійливих пігулок :)